Клуб 4-1-0

Це все було заради забави, добре хоча б, що пасажирів в п’ятидесятимісному “Bombardier CRJ200” не було.

літак

Джессі (31 рік), капітан повітряного рейсу 3701 компанії “Pinnacle Airlines Flight”, і Пітер (23 роки), другий пілот, летіли з Літл-Рок, штат Арканзас, в Міннеаполіс, звідки вони повинні були зробити ранковий рейс. Тут-то їм і взбрело в голову побачити – на що їх “малюк” ще здатний.

Джессі смикнув штурвал на себе і літак з прискоренням 1,8 g кинувся носом у височінь, поки не спрацювала автоматична система відключення двигунів, коли вони набрали висоту 41000 футів (12,5 кілометрів по-нашому). 41000 футів – стеля для цих літаків, втім як і стеля тропосфери в середніх широтах, таким чином вони вступили в клуб “4-1-0”. Вдавлювані в крісла з силою 2,3 g, вони озвучили імена всіх святих, яких пам’ятали, а також мешканців пекла із-за почуттів радості, що захлиснули їх. Не бажаючи припиняти цю феєрію щастя, вони ігнорували сигнали панелі приладів, що “миготіли” про перегрів двигунів.

У цей момент жіночий голос диспетчера затріщав по радіо:

– 3701, це дійсно ви – RJ-200?
– Так точно.
– Я ніколи не бачила вас, хлопці, на сорок першому.

Хлопці засміялися:

– Так, ми тут, тут просто ах! У нас немає ніяких пасажирів на борту, тому ми вирішили трохи розважитися і покататися тут.

Вони ще не знали, що задана автопилоту швидкість не відповідала висоті. Чим вище літак, тим повільніше він летить – факт відомий. Літак втрачав швидкість, а автопілот безуспішно задирав ніс догори, щоб триматися на заданій висоті.

– Чувак, ми втрачаємо швидкість.
– Та да.

Ці два лутючі голландця, здавалося, врятували себе в цей момент. Відключивши автопілот, вони пірнули вниз, щоб набрати швидкість, але тут зупинилися двигуни.

– У нас відмовили двигуни.
– Та ти шуткуєш наді мною.

П’ять аеропортів знаходилися в межах їх досяжності в той момент, але вони приховали всю серйозність їх неприємностей, збрехавши диспетчеру, що відмовив тільки один двигун. Вони протягнули ще 14 хвилин, неминуче втрачаючи висоту і безуспішно намагаючись завести двигуни.

– Нам потрібна екстрена посадка в будь-якому аеропорту. У нас відмову обох двигунів, – нарешті зізналися вони, але було вже занадто пізно. Висота була надто мала. Їх чекали в аеропорту Джефферсон-Сіті.

– Ми вріжемося в будівлі, друже.

Вони ухилилися від будівель на шляху до посадкової смуги й розбилися в чотирьох кілометрах від аеропорту.

– Не можу повірити, що професійний екіпаж літака витворяв таке, – сказав колишній інструктор першого пілота.

Підтверджено Дарвіном

(14 жовтня 2004 року, Міссурі)

Share it...Share on VKShare on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someoneShare on LinkedInPrint this page

Darwin.pingv.in.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

More in номінанти 2004 р., Номінанти Премії Дарвіна
Хахалі

Витоки слід шукати в тваринному світі.

Close