Очманілі ручки

електро заборЛіто є найбільш врожайним на дурість сезоном. Отже, леді та джентельмени, зустрічаємо тридцятичотирирічного Чарльза, муляра з Денвера.

Він збудував чимало цегляних будинків за свою кар’єру і набув досвіду у електриків, які працювали поруч, підглядаючи за ними.

Одного разу на роботі, Чарльзу, очевидно, звалився на голову цеглина, і він вирішив підвести електрику до паркану на своєму задньому дворику. Тепер-то його домашні песики можуть спокійно займатися вихованням своїх цуценят з появою такої охоронної системи, а також самі нікуди не втечуть.

Але крім любові до фауни, Чарльз також нерівно дихав до флори, зокрема до помідорів, посадженим біля паркану. Думаю, що не варто обтяжувати себе розповіддю про подальше.

Чому він все-таки помер?

Його проект мав ряд істотних недоліків. До парканів не підводять напругу в 120 вольт. Точніше, 120 вольт – доза для великої рогатої худоби, а для собак, наприклад, використовують десяту частину тієї напруги. Але найголовніше – встановлюють ретранслятор, який передає електричний імпульс протягом всього 150 мікросекунд, щоб не засмажити гігантський стейк на паркані.

Підтверджено Дарвіном

(2000 рік, Колорадо)

Share it...Share on VKShare on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someoneShare on LinkedInPrint this page

Darwin.pingv.in.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

More in номінанти 2000 р., Номінанти Премії Дарвіна
Пікапер

Деякі люди помирають спокійно в теплому ліжку, в той час як інші гинуть менш приємних умовах.

Close