Безбашенні

аркаСпівробітники були щасливі, залишаючи роботу на службовому автобусі їх компанії.

Це був сонячний день і деякі з працівників любили висовувати голову з люка на даху. Їх можна порівняти з песиками, морди яких розпливаються в усмішці від свисту вітроу та тремтячих вухах, очі закриті.

Водій прискореного автобуса сказав їм кілька разів звертати увагу на дорогу і припинити дуріти. І потім це сталося. Дві голови чоловіків стирчали з люка, коли автобус в’їжджав під арочний міст. Хрускіт кісток чули всюди по автобусу. Їх голови не відірвало, як вже, напевно, представили самі кровожерливі з вас, але чоловіки впали в автобус з пробитими головами і зі зламаними шиями.

Шофер, якого запитали, чи були правила техніки безпеки належним чином дотримані, відповів: “Я завжди замикаю ці кляті люки, коли діти знаходяться в автобусі, тому що діти не слухаються. Але вони ж були, чорт візьми, дорослими…”

Підтверджено Дарвіном

(23 серпня 1997 року, Голландія)

Share it...Share on VKShare on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someoneShare on LinkedInPrint this page

Darwin.pingv.in.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

More in номінанти 1997 р., Номінанти Премії Дарвіна
Крути педалі, поки не…

Велосипедист, що перетинає злітно-посадкову смугу аеропорту в Сорокабі, місті у вісімдесяти семи кілометрах від Сан Пауло, був збитий...

Close